Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР) р31 + Р62 р3-5

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР) р31 + Р62 р3-5

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР-4ВОЛ)026.262 + Р627.016.25

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити ефективність комбінованого препарату фолієвої кислоти та калію йодиду - Йодофолу - в лікуванні синдрому втоми у хворих на розсіяний склероз (РС). Обстежено 20 хворих на РС із рецидивно-ремітивним перебігом у стадії ремісії, які скаржилися на втому. Середній вік хворих - 35 років. Пацієнти приймали Йодофол по одній таблетці на добу протягом 3 міс. Усім хворим проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження й оцінено втому за допомогою шкал-опитувальників. Після проведеного лікування у пацієнтів спостережено достовірне зниження впливу втоми на життєдіяльність, що виявлялося зменшенням бала за шкалою MFIS, впливом втоми на когнітивну, психосоціальну і фізичну сфери життєдіяльності. За даними шкали FDS, зменшилася кількість хворих з астенією, зі втомою при звичайних фізичних навантаженнях, а також частота та вираженість синдрому втоми. Висновки: на тлі лікування Йодофолом відзначено достовірне зниження вираженості синдрому втоми у пацієнтів з РС, що виявлялося зменшенням кількості балів за шкалами після 3-місячного курсу лікування.

Мета роботи - вивчити вплив стресової гіперглікемії (СГ) на перебіг та функціональні наслідки у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) та без нього в гострий період спонтанного супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ). Обстежено 75 пацієнтів із супратенторіальним ВМК, який розвинувся на тлі АГ. Залежно від наявності ЦД та рівня глюкози в крові хворих розподілено на три групи. До першої групи ввійшли 44 пацієнти без діабету, з рівнем глюкози у крові на момент госпіталізації менше ніж 7,0 ммоль/л, до другої - 18 осіб з СГ (рівень глюкози понад 7,0 ммоль/л), до третьої - 13 пацієнтів із ЦД 2 типу. Ефективність лікування оцінювали за шкалою NIHSS, модифікованою шкалою Ренкіна, індексом Бартел. Пацієнти із ЦД 2 типу та СГ (рівень глюкози 10 ммоль/л і більше) мали тяжчий неврологічний дефіцит за шкалою NIHSS та гірші томографічні показники ВМК. На 21-шу добу лікування не виявлено достовірної різниці за функціональними наслідками між групами, однак серед хворих з СГ та ЦД 2 типу частіше мали місце летальні наслідки. Висновки: ЦД 2 типу і СГ асоціюються з тяжчим перебігом ВМК та смертю в гострий період спонтанного супратенторіального ВМК в пацієнтів з АГ.

Мета роботи - порівняти клінічну ефективність різних нейропротекторних препаратів у хворих на гострий ішемічний інсульт (ГІІ). Проведено клініко-неврологічне обстеження 178 хворих з ГІІ віком від 40 до 79 років (середній вік - 60 років), яких залежно від застосованої терапії розподілили на 5 дослідних груп та контрольну групу. Оцінено динаміку суб'єктивних даних хворих та їх неврологічного статусу з використанням шкал NIHSS, модифікованої шкали Ренкіна, індекса Бартел та Глобального тесту впродовж 90 днів захворювання. Динаміка неврологічного статусу, ступеня інвалідизації та функціональної незалежності пацієнтів свідчила про ефективність нейропротекторної терапії у лікуванні хворих на ішемічний інсульт. Найефективнішим було застосування комбінації Корвітину і Цераксону: високу ефективність на 21-шу добу зафіксували у 82,9 % хворих, на 90-ту добу - у 87,1 %, у групі стандартної терапії - відповідно у 35,5 та 48,4 % пацієнтів. Через 3 міс спостереження повне одужання відзначено у 37,1 % пацієнтів, які одержували лікування Корвітином у поєднанні з Цераксоном, у 29,0 %, які одержували лікування Корвітином, у 29,0 %, які одержували лікування Цераксоном і у 22,6 %, які одержували стандартну терапію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-52

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити ефективність лікування донепезилом гідрохлоридом (Альмер, Actavis) хворих похилого віку на початкових стадіях деменції альцгеймерівського і судинного типу. До 3-місячного клінічного дослідження залучено 38 хворих похилого віку (середній вік - 70 років) із синдромом деменції. Всім пацієнтам проведено клініко-неврологічне, лабораторне, інструментальне (електрокардіографія, КТ/МРТ головного мозку, КЕЕГ) і нейропсихологічне дослідження. Встановлено, що курсове лікування препаратом Альмер хворих похилого віку на початкових стадіях деменції позитивно впливає на їх загальний стан, функцію пам'яті, мови, праксис, а також поведінкові характеристики, сприяє покращанню повсякденної активності пацієнтів, супроводжується позитивними змінами біоелектричної активності головного мозку. Висновки: виявлено добру ефективність, переносність та безпечність донепезилу гідрохлориду під час лікування осіб похилого віку із синдромом деменції на початкових стадіях. Препарат Альмер можна рекомендувати як препарат вибору в терапії когнітивних порушень на початкових стадіях деменції альцгеймерівського і судинного типу.

Цель работы - определить эффективность применения комбинации препаратов Ксефокам и Нейробион в лечении больных с дискогенными радикулопатиями поясничного отдела позвоночника путем оценки качества жизни пациентов. Проведено клинико-неврологическое обследование 31 пациента (12 женщин, 19 мужчин) в возрасте от 26 до 65 лет с дискогенными радикулопатиями поясничного отдела позвоночника на фоне остеохондроза. Всем пациентам выполнены общеклинические и биохимические анализы крови и мочи, клинико-неврологическое обследование. На момент госпитализации и на 10-е сутки лечения заполняли анкету качества жизни SF-36 и анкету боли Мак-Гилла. После лечения у больных отмечено улучшение состояния (существенное уменьшение болевого синдрома, регресс выраженности мышечно-тонического симптома, уменьшение нарушений чувствительности, а также рост показателей SF-36 по шкалам физического компонента здоровья и ролевого функционирования), более выраженное при сочетании Ксефокама с Нейробионом. Установлена высокая безопасность Ксефокама и Нейробиона.

Рассмотрены современные проблемы фармакотерапии разных форм деменций. Обоснована концепция холинергической фармакотерапии как эффективного пути патогенетического воздействия для ослабления когнитивных процессов. Рассмотрены имеющиеся лекарственные средства упомянутого типа действия, особенности их механизмов действия, клинические эффекты и недостатки. Особое место в качестве инструмента лечебной стратегии нейродегенеративных и сосудистых форм деменций отведено препарату ривастигмину - селективному ингибитору ацетилхолинэстеразы, анализу его преимуществ перед другими препаратами данной группы. Обоснована целесообразность его применения при разных формах когнитивных, поведенческих и психических расстройств при деменциях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р62 я431

Рубрики:

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р62 я431

Рубрики:

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - провести ретроспективный сравнительный анализ структурно-функциональной организации дебютов рассеянного склероза (PC) с учетом прогноза заболевания при разных типах течения. Обследованы 280 больных с разными вариантами текущего прогноза (благоприятного, неблагоприятного, неопределенного) при разных типах течения: 80 - с рецидивирующим (РТ), 140 - с вторично-прогредиентным (ВПТ), 60 - с первично-прогредиентным (ППТ). Учитаны клинические показатели: пол, возраст начала заболевания, факторы риска, предшествующие дебюту, предвестники дебюта, количество синдромов и темпы их формирования в дебюте, длительность и тяжесть дебюта, полноту и продолжительность клинических ремиссий после дебюта (при РТ и ВПТ), наличие и продолжительность этапа стабилизации (при ППТ). Установлено, что структура дебютов при разных вариантах прогноза для РТ и ВПТ, несмотря на ряд отличительных особенностей, не имеет существенных различий. Дебют при ППТ, особенно при неблагоприятном прогнозе, в отличие от РТ и ВПТ, носит принципиально иной характер, имеющий важное дифференциально-диагностическое значение. Выводы: формирование клинических синдромов дебютов происходит по разным программам, в основе которых лежат патогенетические механизмы, строго детерминированные как для типов течения PC, так и для разных вариантов прогноза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-3 + Р627.703.1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.109 + Р64-3

Рубрики:

Порушення ритму (аритмія) серця

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити результати ініціального використання деконструктивних операцій у хворих із мішкоподібними аневризмами головного мозку (МА ГМ), установити типи деконструкції, можливі ускладнення, рецидиви та оцінити якість життя хворих після застосування цього типу оклюзії МА. Із 706 хворих з МА ГМ 58 (8,2 %) проведено деконструктивні операції. МА передньої мозкової і передньої сполучної артерії виявлено у 10 (3,1 %) із 323 хворих, МА внутрішньої сонної артерії - у 24 (13,9 %) зі 173, МА середньої мозкової артерії - в 11 (7,4 %) із 149, МА басейну задньої циркуляції - у 13 (21,3 %) із 61 пацієнта. Деконструктивно виключено 26 (44,8 %) МА у гострий період, 11 (10 %) - у холодний, 21 (36,2 %) МА, які не розірвалися. Заплановані деконструкції здійснено у 36 (62,1 %), незаплановані - у 22 (37,9 %) випадках. Проведено 3 (5,15 %) деконструкції МА розміром 0 - 3 мм, 16 (27,6 %) - 4 - 5 мм, 6 (10,4 %) - 6 - 10 мм, 3 (5,15 %) - 11 - 15 мм, 4 (6.9 %) - 16 - 20 мм, 19 (32,7 %) - понад 20 мм та 7 (12,1 %) - фузиформних аневризм. Проаналізовано компенсаторний кровотік, ускладнення та їх причини в разі запланованого та незапланованого деконструктивного виключення МА. Основна причина незапланованої деконструкції - зміщення спіралей у просвіт артерії: без оклюзії (7 випадків), з оклюзією (7), з міграцією у судинному руслі (8). У 3 (5,23 %) випадках зміщення спіралі спричинило ішемічні ускладнення, які погіршили стан 2 хворих і стали причиною смерті 1 хворого. Якість життя за шкалою Ренкіна: відмінні результати (0 - 1 бал) одержано у 45 (77,6 %), добрі (2 - 3 бали) - в 11 (19,0 %), задовільні (4 бали)- в 1 (1,7 %), незадовільні (5 - 6 балів) - в 1 (1,7 %) хворого. Висновки: деконструктивні операції технічно найпростіші у виконанні. З урахуванням усіх аспектів їх планування вони мають залишатися в арсеналі ендоваскулярного нейрорадіолога. При МА великих та гігантських розмірів і фузиформних аневризмах запланована деконструкція є операцією вибору. Заплановані деконструкції є надійним та безпечним методом оклюзії МА за умов дотримання всіх вимог щодо підготовки хворого. Незаплановані деконструкції проводять з приводу нестабільності положення спіралі в аневризмі. Незавжди проведення незапланованої оклюзії спричиняє погіршення стану хворих або смерть. Стаціонарна стабільна оклюзія аневризми разом із судиною - це найбільш радикальний спосіб лікування аневризм, який потребує тривалого динамічного спостереження через можливість виникнення ішемічних та інших ускладнень у віддалений період.

Мета роботи - оцінити ефективність імплантації системи для двобічної глибинної мозкової стимуляції субталамічного ядра при хворобі Паркінсона (ХП), Стереотаксичну двобічну імплантацію внутрішньомозкових електродів для стимуляції субталамічних ядер проведено 6 хворим. Середній вік пацієнтів - 73 років. У 5 (83,3 %) хворих діагностовано ідіопатичну ХП, в 1 (16,7 %) і вторинний паркінсонізм. Тривалість захворювання у середньому становила (9,2 - 2,4) року, тривалість леводопа-терапії - 70 років. Стан хворих до та після операції оцінено за Уніфікованою оцінювальною шкалою ХП (UPDRS II), шкалою Хена-Яра та шкалою денної активності Шваба - Інгланда. Операції здійснено на стереотаксичній системі CRW Radionics з використанням комп'ютерної програми FraimLink (Medtronic). Виконано інтраопераційний мікроелектродний запис активності підкіркових структур. Усім хворим імплантували нейрогенератор моделі Activa-PC. Регрес симптоматики оцінювали через 3, 6 та 12 міс після операції. Після операції нормалізацію м'язового тонусу і припинення тремору відзначено в усіх хворих, значний регрес брадикінезії - у 5 (83,3 %). Леводопа-спричинені дискінезії зникли у 2 хворих, у яких вони були до операції. У 3 хворих зник феномен "on - off", у 3 - регресував феномен "виснаження дози леводопи". Встановлено суттєве поліпшення за показниками шкали UPDRSII: на 74,4 % - у період максимальної дії препарату леводопи, на 63,8 % - у період відсутності дії леводопи. Після операції відзначено зменшення добової дози леводопи в середньому на 51,1 % порівняно з доопераційною. Висновки: глибинна мозкова стимуляція субталамічних ядер - ефективний і безпечний метод хірургічного лікування ХП, який сприяє значному регресу неврологічної симптоматики, зменшенню дози леводопи і поліпшенню якості життя хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25-3

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.25 + Р415.160.23

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення хребта

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ